«…І пізнають Вас по плодах Ваших…» Цю фразу із Святого Письма споконвіків брали за життєвий постулат люди, котрі творили добрі справи, не чекаючи віддяки мирської, але вірячи у благодать Господню.

Під покровительством Володимира Кожана перебувають багатодітні сім’ї, сиротинці, діти із природніми вродженими вадами. Щороку, вкотре, як «Отче наш», напередодні свята Миколая, вони дістають подарунки, придбані за кошти благодійника. Солодощі, фрукти, іграшки та дитяча література - все це у переддень свята отримали дітки з ураженням центральної нервової системи та психіки обласного спеціалізованого комунального будинку дитини №1. Нині на лікуванні у медичному закладі перебуває 75 малят, віком від одного місяця народження до п’яти років. Значна частина цих діток опинилися поза батьківською ласкою. Дивлячись на них, споглядаючи їхнє прагнення жити, дивуєшся радості та оптимізму дітей, здебільшого приречених від народження. Вони, як ніхто, уміють щиро дякувати… Не словами, а душевним поглядом очей, що світяться від маленького щастя. Віршики та пісеньки як вдячність за турботу вони дарують святому Миколаю, а через них і Володимиру Кожану, завдячуючи якому, малята не залишилися без уваги. «Знаєте, - каже лікар-педіатр будинку дитини Володимир Сукневич, - ми ніколи не нагадуємо Володимиру Дмитровичу про допомогу. Усе відбувається само собою. Щороку, за його дорученням, у гості до нас приїзджають театралізовані герої, котрі роздають подарунки дітям.

На вшанування у свято Миколая від міської влади для своєї трійні не чекають подружжя Майчиків, що мешкають по вулиці Яровій у Львові. «Єдиний раз, коли на Миколая ми отримали подарунок від чиновників міста, було чотири роки тому. Писати про нашу сім'ю приїхала кореспондент газети «Високий замок», вочевидь задля показухи про опіку з боку міської ради одночасно з її приїздом нам привезли міксер. Ані до того, ані після того жодної згадки про нас від міських та соціальних служб. А от Кожан, - розповідає Наталія Майчик, - ніколи не забуває про наше існування. Нині моїм дітям вже по вісім років, а Миколай від доброчинця до нашої родини приходить постійно.

На своє життя не бідкається і Катерина Рой. Каже, якось Господь допомагає, надсилаючи до неї добрих людей. Десять років вона була бездітною.

А чотири роки тому народила трійко хлоп’ят. Рік воювала з міською владою за виділення житловової площі, писала аж до Президента Віктора Ющенка. Слава Богу, вийшло. «Зараз, якби не меценати, - ділиться думками пані Катерина, - нічого б не було. На Миколая дітям подарунків не купуватиму. А за які кошти? Держава виділяє нам 960 гривень місячної допомоги. Я працювала на приватну київську фірму, але зараз залишилася без роботи. Чоловік інвалід. Отож, якби Ви, дякуючи пану Володимиру, не приїхали були б мої хлопці без «миколайчика». А так достатньо: і фруктів, і цукерків, і дитячих іграшок… Дай йому Боже…, що не забуває про нашу сім’ю всі чотири роки!»
Не обійшов Миколай і родину Шпагіних. Їхньої четвірнею депутат обласної ради Володимир Кожан опікується з часу, коли вони виписувалися з роддому, а нині діти уже школярі…

Раді були подарункам і вихованці Львівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат №104, що у Брюховичах. Як звично Миколай від Кожана отримали усі 102 учнів.

Сам Володимир Кожан вітати дітей не їздив. Каже часу не вистачає. Однак за цим криється щось інше. Не хоче виставляти себе на показ. Каже, що корисні справи треба робити непомітно. Він часто повторює фразу святого Миколая з Мир-Лікійських: «Роби добро тихо. Усе, що віддав, усе твоє.»